Багато сонячних ранків тобі, Україно!

Цей ранок, що прийшов сьогодні - мій,
бо він мене знайшов, прийнявши біль,
він вічну ніч від мене відігнав,
та з нею віч-на-віч до бою став

І переміг, і сонце засвітив,
Та й сам, як сніг з високим сонцем тим
під небом став і зорі погасив,
лишившись там краплиною роси...

А я лежав, багряний і страшний,
в обіймах трав, отут, серед війни,
де зжер вогонь хрести усіх доріг,
але його я зрадити не міг!

І я підвівсь, і зброю взяв до рук,
ступивши крізь отой останній круг,
останню мить, що в долі на крилі,
щоб захисить цей ранок на землі!